Історія поселення Богоявленськ у книзі Г.М. Ге «Історичний нарис столітнього існування міста Миколаєва…»

Історія Миколаєва та Миколаївщини багата традиціями, науковими відкриттями. Тривалий час увагу істориків, краєзнавців, пересічних громадян, які цікавилися історією міста, живив інформацією оригінальний твір Г.М. Ге «Історичний напис столітнього існування міста Миколаєва при гирлі Інгулу (1790-1890)».

 

Григорій Миколайович Ге – культурний і громадський діяч, історик-краєзнавець, прозаїк і драматург, секретар міської думи Миколаєва, автор першої офіційної історії міста, яка була написана до його сторічного ювілею у 1890 р. У своїй праці він вперше описав історію міста на основі архівних джерел того часу.

 

Книга, написана Г.М. Ге, пройшовши крізь століття, зберігається у фондах Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки.

 

У 2018 році історична пам’ятка була перевидана видавництвом «Іліон». Адаптоване україномовне видання було підготовлено під керівництвом кандидата історичних наук, заступника директора з наукової роботи Миколаївського обласного музею «Старофлотські Казарми Валерія Чернявського.

 

В ефірі телеканалу «Миколаїв» В. Чернявський зауважив, що книга має цікаву історію і важлива для нашого міста. Мова україномовного видання адаптована, бо текст оригіналу містить багато архаїчної лексики. За словами В. Чернявського, осучаснений текст містить коментарі, в яких пояснюються елементи бюрократичної мови кінця XVIII толіття.

 

Чернявський розповів, що йому допомагала в підготовці перевидання книги, першого за 128 років, В.В. Животовська. Підготовка видання тривала більше, ніж півроку.

 

Роздрібна ціна книги – лише 100 грн. Її можна придбати у видавництві, або попрацювати над її змістом у бібліотеках міста.

 

«Кожен свідомий миколаївець має доторкнутися до цього тексту» – переконаний Валерій Чернявський.

 

Оскільки видання Богоявленск. Инфо публікує матеріали, переважно, про сучасне життя Корабельного району міста Миколаєва, територія якого у далекому минулому називалася Богоявленськ, книга має особливу цінність для дослідження історії поселення.

 

В одній із наукових праць миколаївський історик В.В. Щукін зауважує:

 

«Очевидно, до створення історичного нарису Г.М. Ге приступив, за дорученням міської Думи, в 1889 р., але, безперечно, матеріали з історії міста він збирав задовго до цього. В його розпорядженні були матеріали про діяльність Миколаївської міської Думи з міського архіву, створеного в 1844 р., а також з портового архіву (з 1900 р. - Чорноморський військово-морський архів), документи з приватних збірок. Варто зазначити, що Г.М. Ге мав у розпорядженні значно більше документальних матеріалів, ніж сучасні дослідники, бо значна кількість документів загинула в часи громадянської та ІІ Світової війн, крім того, весь Чорноморський (портовий) архів згодом вивезено до ЦДА ВМФ Росії, ці матеріали не завжди доступні миколаївським краєзнавцям».

 

Щоб краще зрозуміти Г.М. Ге як особистість, наводимо ще один уривок із дослідження В.В. Щукіна:

 

«Варто зазначити, що Г.М. Ге прибув до Миколаєва уже достатньо сформованою людиною. Він мав велику родину (сина та чотирьох дочок), в послужному списку особливо відзначалося, що «маєтку не має», він час від часу отримував невеликі виплати від губернського акцизного управління. в якому прослужив майже 15 років [3]. Досить швидко він стає настільки помітною постаттю в місті, що в 1880 р. обирається гласним міської Думи. Серед гласних він визначався особливою активністю у відстоювання інтересів жителів міста, що було зовсім не просто, зважаючи на те, що більшість в Думі мали представники заможного купецтва та підприємці, що прагнули використати становище гласних заради своїх бізнесових інтересів».

Звернімося, безпосередньо, до тексту книги. Цитуємо початкові рядки зі вступу книги Г.М. Ге «Історичний напис столітнього існування міста Миколаєва при гирлі Інгулу (1790-1890)»:

 

«Місто Миколаїв стало одним із багатьох наслідків тієї історичної правди, яку почали східні слов’яни, що жили роздільно, і яка, після їх об’єднання в одну могутню державу, значно прискорилась», – констатує Г.М. Ге.

 

Прослідкуємо за текстом книги які історичні назви мала територія сучасного Корабельного району.

 

«Все, що бачив Потьомкін, навколо гирла Інгулу, приписали до проектованого ним адміралтейства, разом із тим він також вимагав створення тут нових поселень. Згідно із задумом, все і всі повинні були працювати в адміралтействі і на його фабриках, а також вести сільське господарство для прогодування себе і матросів. У селі Вітольд-Гаммані, яке наші одразу ж прозвали Вітовкою, Потьомкін запланував будівництво шпиталю, закладення аптекарського саду і заснування «училища практичного землеробства», доручивши цю справу професору Ліванову», – пише Г.М.Ге.

 

Наступні рядки книги Г.М. Ге надзвичайно важливі у дослідженні історії Миколаєва та історії Корабельног району:

 

«Наступного року, після взяття Очакова, князь Потьомкін із табору біля Нових Дубосарів надіслав Фалєєву «ордер» від 27 серпня 1789 року: «Фарбову дачу іменувати Спаськ, а ВітовкуБогоявленськ, новостворену верф на Інгулі – містом Миколаїв». Якщо взяти до уваги, що Очаків капітулював 6 грудня, у день св. Миколая, і що «нова верф» закладалась Потьомкіним як центр майбутнього Чорноморського флоту, то найменування цього міста Миколаєвом стане зрозумілим», – стверджує Г.М. Ге.

 

У сьомій частині книги Г.М. Ге «Історичний напис столітнього існування міста Миколаєва при гирлі Інгулу (1790-1890)» знову знаходимо згадку про Богоявленськ:

 

«Після ж Фалєєва при жодному з розпорядників Миколаєва не виконувалось ніяких робіт у руслі Бугу, а сама собою річка не могла зібратися в одне чисте і глибоке теперішнє русло. Фалєєв влаштовував у Миколаєві і громадські колодязі, побудував Інгульський міст, що перейшов у відомство Адміралтейства в 1799 р. «Переправа через Буг» Фалєєвим була влаштована нижче Миколаєва, біля Богоявленська», – зазначає Г.М. Ге.

 

Як бачимо, книга Г.М. Ге «Історичний напис столітнього існування міста Миколаєва при гирлі Інгулу (1790-1890)» є цінним історичним джерелом для дослідження історії рідного краю, а її сучасне адаптоване україномовне видання допоможе більш глибокому вивченню та переосмисленню історії України.