Режисерська естетика Віктора Смірнова у спектаклі «Портрет мадмуазель Таржи»

5 квітня у МАРХДТ відбувся спектакль «Портрет мадмуазель Таржи» за п'єсою Івана Єлагіна, режисер Віктор Смірнов.


Повідомляє Віта Антоненко.


Сценографією займалася Лариса Нагорська.


Віктор Смирнов - досвідчений режисер, який пропрацював в аматорському театрі, тим самим напрацювавши цінний досвід. Комедійний водевіль під його режисурою було досить незвично бачити, адже в репертуарної лінії Віктора зазвичай відображаються твори драми, трагедії і трагікомедії. Режисер завжди дуже ретельно вибирає матеріал для постановки, особливо якщо справа стосується сучасної драматургії: в драмтеатрі (і не тільки) немає місця одноденним вистав. Незважаючи на досить витіюватий сюжет, декорації, дівчат, які танцювали в проміжках, є багато смислових і творчих пластів.


Для тих, хто з п'єсою не знайомий, потрібно коротко розповісти, про що ця історія – не вдаючись у подробиці, щоб не зруйнувати інтригу, адже ще є можливість побачити спектакль 21 квітня у російському драматичному театрі о 18:00.


Художник Клод (в образі Роман Шворак) і журналіст Жак (Олександр Кардаш)  зняли маленьку кімнатку на горищі в будинку багатія Таржи (Анатолій Соколов). На інше, більш комфортне житло, не вистачило їх мізерного бюджету – друзі весело прокрутили гроші в дорогому ресторані, і тепер сподіваються їх заробити написанням картин і газетних статей... Поки ж молоді люди змушені ділити кімнату з комарами, мухами, павуками, мокрицями та іншою живністю, що мешкає на горищі. Але все б нічого, якби не улюблені кішки пана Таржи, які вічно горланять під дверима. Жак приводить до дому дівчину, в котру в фіналі закохується – Фантін (Олександра Шамшура). А Клод залишається з Клалеттою (Дарина Васильєва).


По нормам водевілю не обійшлося без гарних пластичних дівчат, що розряджали деякі моменти спектаклю. Це був шоу-балет «Феєрія» (керівник Ганна Лукіна).


Простір сцени не обмежений кількома предметами і парою квадратних метрів. На початку вистави була якась комунікація з глядачем, що дуже важливо. Коли двері під відповідну музику (муз.оформлення Катерина Мірзоян) вибігають дівчата. Або коли до глядачів підходять актори, спілкуючись між собою. Таке "спілкування" з глядачем цікаво – заманює.

У цій п'єсі гармонійно поєднуються легкість водевілю, авантюрність образів і злободенність протистояння, творчих польотів, любові та відкритості.


Звичайно ж, у цій боротьбі неминуча перемога солодкого слова "любов", а інакше і бути не може... у водевілі!


Віктор підкреслив, що гарним досвідом для режисера є попрацювати спочатку в аматорському театрі, коли ти самостійно займаєшся організацією – починаєш цінувати працю костюмерів, гримерів, адміністраторів. В цьому великий плюс:


- «Когда Артём Александрович предложил мне эту премьерную пьесу, то моей просьбой было собрать тот коллектив, которым со мной  легко работать. Всё делалось на одном дыхании – за двадцать одну репетицию».


У цьому спектаклі - жарті звучить тема кохання, бажань і творчих злетів. Коти і кішки заважають друзям працювати, заважають жити.. . Але до фіналу вистави, завдяки цим створінням, друзі знаходять особисте щастя і удачу у творчості.