Історія Великодня: основні традиції святкування

Великдень - найсвітліше, найочікуваніше свято. 


За переконанням православних віруючих, Великдень пов'язаний з воскресінням Ісуса Христа, а отже, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою.


Як свідчать історики, вперше – ще за 1500 років до Різдва Христового – Великдень, або Пасху, відсвяткували іудеї, коли Мойсей вивів ізраїльтян з Єгипту.


«Пасха» слово єврейське, означає «переходження», «переведення» (євр. «Песах» – буквально «перехід», в переносному сенсі «позбавлення»). Єврейське свято Пасхи було присвячене виходу ізраїльтян з Єгипту і звільненню їх від рабства.


За іншою версією слово «пасха» означає «звільнення» від рабства. Щодо Великодня у  сучасному християнському значенні, то його впровадили незабаром після Воскресіння Ісуса апостоли, тому в Новому Завіті це свято символізує перемогу над смертю.


Христове Воскресіння стало своєрідним свідченням того, що Ісус Христос – це істиний Спаситель, оскільки він переміг смерть, воскреснувши. І цим він дав надію всім віруючим людям, власне, зробив людей переможцями смерті, адже, відповідно до заповідей Святого письма, кожна людина протягом праведного свого земного життя може заслужити право на власне безсмертя. 


Чому Великдень – це великий день за народними уявленнями? Давні легенди кажуть, що того дня, коли Ісус Христос народився, день був такий довгий і ясний, що дорівнював аж сімом сучасним дням. Ось така одна з народних версій походження назви цього свята.
На першому Вселенському соборі Християнських церков у Нікеї (325 р.) було вирішено перенести православне свято на тиждень пізніше єврейського.


За постановою собору Пасха має відзначатися в першу неділю, що йде за першим повним місяцем після весняного рівнодення.


Саме тому дата свята змінюється з року в рік – у 2020 році православний Великдень відзначають 19 квітня. Нехай цей день буде світлим для вас і вашої родини!


До Великодня віруючі готуються сім тижнів Великого Посту – одного з найсуворіших постів – саме стільки провів в пустелі Ісус Христос до свого розп’яття. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна «прислуховуватися» до Страстей Господніх, останніх днів Ісуса Христа в людській подобі. Ці сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називається Страсна Седмиця.


У ніч Воскресіння Христа, проводиться святкове богослужіння (великодня Служба Божа), святяться паски і яйця. Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати "скоромне", тобто їсти непісні страви. Багатий пасхальний стіл є символом небесної радості і символом вечері Господньої.


Великодня служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщає, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: «Воістину Воскрес!». Після служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починає процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, сала тощо. Після церковної служби віруючі розходяться по домівках і починають розговлятися (говіти – постити, відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді й причастя, сповідатися, причащатися). Розговляються насамперед свяченим яйцем та паскою.


Віряни впевнені,  що їжа, освячена в цей днень у церкві, має цілющу силу й може допомогти в скрутну хвилину. 


Існує думка, що на Великдень не можна працювати, однак церква не забороняє в цей день працювати тим, хто в силу обставин знаходиться на своєму робочому місці. Незважаючи на те, що строгих обмежень на роботу у Великдень немає, священнослужителі рекомендують відкласти домашні справи на інший день.