Рок-опера «Кохання панночки» - перлина фестивалю HOMO LUDENS

Рейтинг 3.25 (8 Голоса)

Восьмий фестивальний день (8 жовтня) XII-го Відкритого театрального фестивалю-конкурсу HOMO LUDENS (Людина, що грає) приніс миколаївцям очікувану феєричну виставу, яка пройшла з величезним успіхом. Миколаївці добре знайомі із творчим доробком Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М.Л. Кропивницького. Цьогоріч до фестивальної програми включено виставу театру під назвою «Кохання панночки». Прем’єра вистави відбулася 27 вересня 2020 року.

 

Перед початком показу режисер-постановник вистави Євген Курман – заслужений діяч мистецтв України сказав багато теплих слів миколаївським глядачам, розповів про давню дружбу з Миколаївським академічним художнім російським драматичним театром. Режисер роз’яснив, що вистава створена за п’єсою Марка Кропивницького, яку один з корифеїв українського театру, свого часу, дбаючи про розширення репертуару українського театру, створив за повістю «Вій» Миколи Гололя.

 


При обговоренні вистави між експертами виникли деякі суперечки щодо створеного у виставі образу Вія. Хоча цей персонаж існує на сцені кілька хвилин, його появу з побоюванням чекають глядачі протягом усієї вистави. Як з’ясувалося, деяка частина глядачів боїться цього містичного образу. Запевняємо: у виставі «Кохання Панночки» акценти перенесені на переможну силу кохання, яке сильніше за смерті. Приходьте, споглядайте, насолоджуйтесь!

Що ж до образу Вія, без якого знаменита повість Гоголя була б незрозумілою, то творці вистави пішли дещо іншим шляхом. В анонсі до вистави зазначається:


«Назва повісті пов’язана з ім’ям слов’янської демонічної істоти. Ось що сам Микола Гоголь зазначав: «Вій – це могутній витвір народної уяви. Так звуть українці старшого над гномами…Оця вся повість і є народний переказ. Мені не хотілося змінювати його, тому розповідаю майже так само просто, як і сам чув».


Сміємо завірити: Вій у виставі «Кохання Панночки» «не такий страшний, як про нього говорять». Виставу до перегляду категорично рекомендуємо! Акценти в ній дещо інші.


Провідний мотив вистави – палке кохання Панни, сотниківни та бурсака Хоми Брута. На сцені це реальні люди, прекрасні актори. Роль Панночки «роздвоюється». Цей образ розкривають дві прекрасні актриси. Панну сотниківну грає артистка театру Олена Табак, а Панну-сутність (темну сторону образу) пречудово зіграла Артистка Інна Дорошенко. Хому Брута щиро та переконливо зіграв Заслужений артист України Олександр Ярошенко.


У кожного з цих образів є своя «група підтримки». У панночки – це нянька, роль якої виконує заслужена артистка України Вікторія Майстренко, дівки. У кімнаті панночки з’являються сусідки-плакальниці, ключниця. З «підтримкою» приходять темні сили: Вій, лицарі, крила.

Хому Брута підтримують його друзі бурсаки (актори Валерій Ланецький, Антон Адаменко, Олександр Притасевич Даніїл Кащеєв, Олександр Білоценко.


Слід зазначити, що, на відміну від традиційних постановок, де режисери виділяють лише образ Хоми Брута, ця вистава прикрашена чудовим «бурсацьким» акторським ансамблем. Бурсаки, тобто студенти, які в майбутньому мають стати священиками, канікули проводили у пошуках заробітку. Це могло бути будь-що: щира молитва за здоров’я ближнього, сцени зі студентських вистав, де жіночі ролі виконували також чоловіки, і навіть відверте підлабузництво.


Бурсаки у виставі – красиві, кремезні чоловіки із статною поставою. Вони дуже голосисті, пластичні, серйозні і кумедні, відповідно до ситуації, що склалася. Не треба бути музичним експертом, щоб почути багатоголосся і навіть не професійним хореографам видно хорошу роботу балетмейстера вистави Мар’яни Опрі.


Заслуговує на увагу сцена вистави, в якій показано Базар у Києві на Подолі. Як зазначили експерти фестивалю, подібні сцени – сильна сторона Кіровоградського театру корифеїв. Яскравими та колоритними на сцені були Бублейниця (артистка Юлія Пилипенко), Пряничниця (артистка Тетяна Копань), Сластенниця (Артистка Олена Лісун) та перекупки (артистки театру Надія Мартовська, Олена Горбунова, Оксана Нікітіна, Наталя Токарєва, Інна Вдовиченко). Хочеться відзначити всіх акторів, бо весь сценічний майданчик був заповнений дієвими персонажами. І це відзначили експерти фестивалю. Глядач міг спостерігати цілісну картину життя, в який би куточок сцени він не подивився.


Для талановитих акторів маленьких ролей не буває. У цьому довелося пересвідчитися особисто. Вразила сцена із вистави, у якій бурсаки випрошують продукти у Селянина та Баби, що приїхали на ярмарок, привізши цілий віз провіанту. Голодні бурсаки так щиро молилися, що розчулили Селянина, який віддав їм багатенько продуктів. Баба, дбайлива берегиня свого майна, спромоглася лише кричати: «Не віддавай усе»!


Вже після обговорення вистави пощастило познайомитися особисто з цими прекрасними акторами. Виявилось, що це подружжя: Заслужений артист України Микола Ярошенко та артистка театру Тамара Лаптєва. Вони з гордістю представили свого сина – виконавця головної чоловічої ролі у виставі – Заслуженого артиста України Олександра Ярошенка.

За жанром робота кіровоградських митців сцени визначена як рок-опера. Музичну адаптацію клавіру Кропивницького, наближаючи його до сучасного звучання, зробив Композитор Денис Федоренко. І тут не можна змовчати про ОРКЕСТР. Він присутній на сцені. Він став цільним і цілковитим образом, великою і значною частиною вистави. Диригентка Наталя Ланова вже не вперше готує миколаївських глядачів до сприймання вистави кіровоградців, адже оркестр присутній на сцені ще до того моменту, коли розкриється сценічна завіса. Оркестранти були щирі й переконливі. Глядач слухав, споглядав, ВІРИВ!


Щодо жанру вистави у експертів фестивалю були зауваження, але цілісність та переконливість, прекрасна майстерність акторів, виконання музичних партій вживу, вийшли на перший план.


Голова експертної ради фестивалю Василь Неволов зазначив, що вистава розвиває традиції українського бароко. Нагадаємо, що бароко – літературний і загальномистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж XVI – XVIII століть.


Текст – Лариса Жайворонок

Фото – Анастасія Моклюк

1 Комментарии

Фестиваль завершився, а емоції біжать навздогін. Хтось із учасників фестивалю вже вдома, хтось готує прем'єру, а хтось мандрує до іншого фестивалю.
Дякую всім, что долучився хоч крихтою свого часу, таланту, розуму до підготовки й проведення цьогорічного Міжнародного фестивалю HOMO LUDENS!
ЦЕ БУЛО ЩОСЬ НЕЙМОВІРНЕ!!!
Перехоплювало подих; лилися щирі сльози, які змінювалися на посмішку; доводилося думати й аналізувати, вертіти головою, щоб охопити весь сценічний простір; а ще: співати, танцювати, плескати в долоні і кричати "Браво!".
Величезна кількість талановитих акторів, режисеріів та людей інших професій, які непомітно створюють чудесні вистави.
Дякую всім! До зустрічі на наступному фестивалі!
Нехай й надалі міцніє дружба народів й миколаївський фестиваль розширює горизонти!
Дякую всім миколаївським фотохудожникам за те, що вони зафіксували прекрасні миті фестивалю!

Ответить Поделиться