Вистава «Сто тисяч» збагатила творчу скарбничку фестивалю HOMO LUDENS

Рейтинг 3 (2 Голоса)

Фестивальний марафон у Миколаєві продовжується. Нові вистави, нові зустрічі з вельми цікавими творчими особистостями. Незвичне та незвичайне щодня, щогодини. Коли останній глядач покидає глядацьку залу, починається чи не найголовніше – обговорення вистави. Важлива думка кожного члена експертної ради та альтернативних експертів. Отже, загляньмо за лаштунки фестивалю!

Другий фестивальний день (2 жовтня) ХІІ-го Відкритого театрального фестивалю-конкурсу HOMO LUDENS (ЛЮДИНА, ЩО ГРАЄ) заставив глядачів та експертів поміркувати над тим, як ставитися до збагачення і яка кількість грошей потрібна людині. Не залишилось осторонь питання: де їх взяти (гроші)? Наступне питання: наскільки це законно?

Ось такі економічні, правові й морально-етичні питання вирішували миколаївські глядачі та члени експертної ради разом з акторами Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. І. Озаркевича, які зіграли на сцені Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру п’єсу Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч».


Герасим Никодимович Калитка – головний персонаж п’єси Івана Карпенка-Карого не просто заможний селянин, як вказує сам автор. Сучасні маркетологи сказали б про нього, що він – креативний менеджер, а правоохоронці дали б більш точне визначення – шахрай, злодій. Жадоба до збагачення згубила його «добрі наміри».

Що здивувало глядачів?

  • Перш за все, - декорації. Вони яскраві, оздоблені малюнками у стилі петриківського розпису. Замість прописаної драматургом у ремарках п’єси української хати бачимо на сцені розмальованих свиней з прорізами для грошей на спинках. Тобто, художник створив алегоричний образ «інструменту» для накопичення грошей. Такі декорації, очевидно, зручні для гастрольних показів вистави, але, здається, з хатою було б зручніше та переконливіше.

Оговтатися від здивування глядачеві творці вистави не дали. Раптово із глядацької зали з’являється єврей (за п’єсою Невідомий) у яскравій свитці, розписаній квітами та співзвучній з декораціями. Він одразу підкорив серця глядачів. Ну просто «обаяшечка».

Який тут зв’язок? – спитаєте ви?

  • А ось який:


Невідомий. Нікого нема… Охо-хо-х! Трудно теперечки жить на світі. А через чево і трудно? Через того, що багато розумних понаставало… Усі торгують, а покупателі только глазами купують, і торговлі нема — один убиток. Так я сібє видумал новую комерцію: хорошій будет гендель, єжелі удастся… Попробуєм!…


Улеслива мова Невідомого миттєво привертає до себе увагу глядача. Всі розуміють, що це шахрай, але перед його «обаянієм» глядачі ніяковіють. Проблема вельми актуальна й до сьогодні. І завертілось, і почалось…

Сюжет п’єси добре знайомий усім зі шкільної програми. Саме тому, під час обговорення вистави мова зайшла про цільову аудиторію, на яку розрахована незвична подача класичного тексту. Актори театру відповіли, що «випробували» виставу на різних вікових категоріях глядачів. Всі реагують однаково добре.

Були й критичні зауваження до «благополучної» вистави Коломийського театру. Зокрема, члени експертної ради вказали на те, що актори не завжди дотримувалися жанру п’єси. Іноді вони «плавали» між бурлеском та гротеском. Актори «визнали свою провину», адже відомо, що кожен показ вистави на сцені – це «нова історія» зі своїми проблемами, радощами та особливостями.

Щодо акторського складу: експертам найбільше сподобалися образи Параски – дружини багатого селянина Герасима Калитки (артистка Галина Угорська-Геник), Невідомого (він же єврей) (артист Артур Філімонов) та Бонавентури – копача, який 30 років шукає закопані гроші (артист Володимир Гелецький). Не можна сказати, що думки експертів були одностайними. Щодо образу Герасима Калитки (артист Роман Мардарій), було озвучено, що у цій виставі Калитка досить «м’який», недостатньо переконливий.

В цілому, вистава сподобалася миколаївським глядачам, про що свідчили бурхливі оплески та крити «Браво»!

Фестиваль продовжує роботу.

До зустрічі у глядацькій залі!



Текст – Лариса Жайворонок – журналіска, членкиня альтернативної ради фестивалю


Фото – Ігор Арчибісов – кореспондент інтернет-видання «СВІДОК.інфо», член альтернативної ради фестивалю

1 Комментарии

Безперечно і беззаперечно - п'єса І. Карпенка Карого " Сто тисяч" - перлина української драматургії. В ній багато іронії та самоіроній. Українці люблять цю п'єсу за те, що бачать в її прсонажах себе, а в сюжеті - своє життя. Час минає, а п'єса залишається актуальною, тому й намагаються театри зробити вистави якомога яскравішими.

Ответить Поделиться