Хто отруює життя миколаївців?

Рейтинг 4.67 (3 Голоса)

Жителі спальних районів обласного центру страждають від діяльності маслопресового заводу

15 років тому в Миколаїв зайшов інвестор в особі олійноекстракційного заводу «Екотранс». Тоді урочисто відкрили підприємство, перерізали червону стрічку. Очільники області й міста раділи: новий завод означає нові робочі місця, збільшення надходжень до бюджету.

Радість виявилася передчасною. Через кілька років завод, розташований поблизу житлової зони, став труїти жителів мікрорайонів Ліски та Намив. Адже для економії витрат «Екотранс» спалював лушпиння соняшнику і категорично не бажав переходити на газ. Тож коли наставав сезон переробки насіння соняшнику, чималий спальний район міста просто перетворювався на величезну маслобійню. Люди страждали від неймовірного смороду, не могли відчинити вікна через кіптяву, а білизна, яку вивішували на вулиці, просотувалася жиром.

 

Як приборкували «Екотранс»

Повернімося в історію. У зв’язку з численними скаргами жителів Заводського району на роботу заводу в листопаді 2007 року Миколаївська міська рада ухвалила рішення про призупинення роботи олійноекстракційного заводу «Екотранс» на час, доки його діяльність не буде узгоджено з вимогами чинного законодавства. Завод повинен був налагодити роботу так, щоб припинилися скарги людей.

Один зі способів, яким підприємство могло це зробити, — працювати на газі, а не на лушпинні. І доки на заводі не зміниться технологія, він повинен був зупинитися. Проте керівництво «Екотрансу» розводило руками: мовляв, припинити так різко роботу заводу не можна. Але пообіцяло згодом вкласти 3,5 мільйона гривень у модернізацію виробництва, заздалегідь знаючи, що завод готують до продажу.

Коли ж з’явився новий власник підприємства (один із найбільших операторів на ринку олій України холдинг Kernel), він також пообіцяв вкласти у виробництво тепер уже 15—20 мільйонів гривень. Тоді начебто «Екотранс» перепрофілюється в олійноекстракційне підприємство, що полегшить життя миколаївцям, а також дасть змогу збільшити кількість робочих місць. Крім того, буде відремонтовано дорогу в бік річкового порту, яка перебуває в жалюгідному стані.

Після того як депутати Миколаївської міської ради фактично поставили ультиматум: або призупинити роботу заводу, або його модернізувати, — почалася судова тяганина. Завод, який отримує надприбутки від переробки соняшнику і отруює життя миколаївців, вперто не хотів розлучатися із грошима, що їх треба було витратити на очисні споруди. Тодішній начальник управління екології в Миколаївській області згадує, що він підписав розпорядження на відкликання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

«Мені зателефонував господар заводу і пригрозив, сказавши, що за кожен день простою треба буде заплатити 1 мільйон 600 тисяч гривень, — згадує Сергій Літвак. — Мовляв, ми подамо зустрічний позов у суд, і платитимеш за кожен день простою зі своєї зарплати».

Сергій Літвак каже, що кілька разів застерігали завод про необхідність встановлення очисних споруд, навіть виходили з пікетом під стіни підприємства, не пускали машини із соняшником. Зрештою зупинили олійноекстракційний завод і змусили його обладнати очисні споруди. Проте ситуація з отруєнням повітря з певною періодичністю повторювалася.

 

Сморід від діяльності «Екотрансу» впливає на здоров’я містян. Фото автора
Сморід від діяльності «Екотрансу» впливає на здоров’я містян. Фото автора

 

Насіннячко надходить

До речі, згадалася ще одна історія тих часів. На пресконференції чинного на той час Миколаївського міського голови (прізвища не вказуємо, бо він балотується на цю посаду) «УК» поставив запитання, чому й досі завод забруднює повітря, адже запах соняшнику жителі Лісків та Намиву час від часу відчували. Відповідь чиновника тоді викликала сміх у журналістів. Він пояснив: «Розумієте, в цьому районі проживає багато бабусь, які женуть олію. Від того і запах».

Сміх сміхом, але ситуація з отруєнням повітря викидами із заводу повторюється. Це зрозуміло. Насіннячко надходить, бо врожай зібрано. Щодня біля прохідної заводу «Екотранс» шикуються майже пів сотні фур із соняшником з різних регіонів країни. Звісно, завод працює на повну потужність і вдень і вночі. До речі, навіть неозброєним оком видно, що фури перевантажені, тож розбивають щойно відремонтовану дорогу на вулиці Індустріальній. І це також велика проблема для міста.

«УК» звернувся до приймальні заводу із проханням, аби хтось із керівництва прокоментував ситуацію з діяльністю підприємства, яке завдає шкоди здоров’ю та безпеці містян. На усне звернення — хамська відповідь, мовляв, ми нічого з цього приводу не коментуємо. На письмові звернення керівництво просто не відповідає.

Отже, що нині відбувається в мікрорайонах поблизу заводу? А відтепер до цілодобових викидів шкідливих речовин, що заважають вільному диханню та спричиняють алергію, додався постійний цілодобовий шум і гул, що не дають людям спокійно спати навіть із зачиненими вікнами.

Соціальні мережі заповнені обуреними повідомленнями жителів мікрорайону: «Гуде жахливо, періодично коптить і смердить. Нахабно брешуть, що встановили якісь фільтри. Дим валить періодично аж чорний. А смердить найчастіше ночами. Жодних законів мільйонери не дотримуються».

Наталія Леонова: «Ночами — з 22 години до 6.30 ранку гуде, ніби вікнами працює двигун, спати неможливо. Ліски і Намив постійно страждають: то від смороду, то від нічного гудіння заводу».

Дарина: «Багато людей скаржаться, що важко дихати. Неможливо відчинити вікно. На поверхні навіть можна побачити маслянисту плівка. Припускаємо, що це фільтри, які на заводі не змінюють. Ми написали заяву, під якою підписалися 90 осіб. У нас навіть є довідки від лікаря, які підтверджують, що у нас погіршився стан здоров’я».

На думку екологів, проблеми зі здоров’ям у жителів мікрорайону можуть бути спричинені викидом акролеїну, промислової органічної сполуки з їдким запахом. Це безбарвна летка рідина жовтуватого кольору з неприємним різким запахом пригорілого жиру, дуже отруйна, подразнює слизову оболонку очей. В атмосферу акролеїн надходить у вигляді вихлопних газів дизельних двигунів; утворюється внаслідок термічного розкладання жирів.

А що ж місцева влада? Невже втратила нюх і слух? Виявляється, нинішній міський голова Олександр Сєнкевич нарешті відреагував на скарги, чим поділився у фейсбуці.

«Останнім часом отримую багато скарг на діяльність підприємства «Екотранс» у Заводському районі Миколаєва. Усі заявники скаржаться на забруднення повітря, сморід та перевищення рівня шуму. Оскільки на рівні міської влади неможливо цю проблему розв’язати, звертаюся до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів із проханням провести перевірку діяльності цього підприємства. У разі недотримання нормативів прошу анулювати «Екотрансу» дозволу на викиди забруднювальних речовин в атмосферу. Складається враження, що хтось навмисно отруює життя миколаївцям, щоб перед місцевими виборами прийшов кандидат-месія та зупинив роботу цього підприємства», — пише міський голова.

Щиро кажучи, дивна позиція як для міського голови. Адже Миколаїв пам’ятає історію, коли приборкати завод вдалося саме депутатам міської ради й тодішньому міському голові.

Куди вітер подме?

Нині місію вгамувати діяльність заводу та узгодити її із законодавством узяли на себе громадськість та жителі мікрорайонів Ліски й Намив. Вони вже не дуже сподіваються на захист влади, правоохоронних та санітарно-епідеміологічних органів.

Найактивнішими виявилися мешканці двох сучасних житлових комплексів, побудованих останніми роками в мальовничому куточку міста на Намиві, поблизу Бузького лиману, — «Апельсин» та «Рив’єра». Це елітне комфортне житло із внутрішньою закритою територією, побудоване за сучасними технологіями, яке, звісно, чимало коштує. Житловий комплекс «Апельсин» обирають часто молоді родини з дітьми, «Рив’єра» має попит у миколаївців середнього і старшого віку.

Звісно, люди роздратовані, що, вклавши кошти в елітне житло, тепер страждають від заводського смороду й шуму. Проте не лише вони страждають. Залежно від того, куди подме вітер, гул та сморід відчувають частина Лісків і Намив, лікарні, пологовий будинок №3, дитячі садочки та школи.

Днями на території житлового комплексу «Апельсин» відбулась акція протесту проти знищувальної діяльності «Екотрансу». Організували її самі мешканці та громадський рух власників багатоквартирних будинків «Городянин». Координатор цього руху Олександр Іваненко заявив, що містяни збиратимуть підписи за закриття заводу, а якщо очільники області й міста не стануть на бік громадян, це означатиме, що вони заодно з керівництвом заводу і їхня провина не менша, ніж «Екотрансу».

Присутній на зборах директор заводу Сергій Абрамов повідомив, що зупинити роботу підприємства в нічний час неможливо. Воно має працювати безперервно. Він зазначив, що «ця акція — політичний піар, а шум створює не «Екотранс». Це заїжджена платівка, яку використовують майбутні депутати і кандидати, щоб підняти цю хвилю».

Проте так не вважають миколаївці, які підготували й направили звернення до різних структур. У ньому містяться такі вимоги: «вжити термінових заходів для припинення другої і третьої виробничих змін на підприємстві ТОВ «Екотранс» до виявлення підсумків позапланової перевірки викидів підприємства в атмосферу та виробничого шуму; ініціювати позапланову перевірку викидів підприємства «Екотранс» в атмосферу і видаваного виробничого шуму із залученням до перевірки представників громадськості; зобов’язати власника і директора підприємства встановити нові фільтри на виробниче обладнання; розібратися з виявленим після планової перевірки №1456017 у вересні 2019 року фактом порушення підприємством «Екотранс» під час змішування різних видів і типів відходів, для утилізації яких в Україні передбачено відповідні технології; перенести виробничі потужності підприємства за межі міста».

Залишається дочекатися, в який бік подме вітер: інтересів олійних магнатів чи містян.

Источник

Оставьте первый комментарий
Оставьте первый комментарий